Сьогодні як ніколи актуалізувалася тема необхідності переходу до освіти, що ґрунтується на цінностях, а не «ідейності», як це було в радянські часи. На жаль, радянська інерція «виховної роботи» все ще дається взнаки.
Та чи не найголовніша проблема полягає в тому, що наша система освіти ще з радянських часів ворожа до індивідуальності. Скільки б ми не говорили про дитиноцентризм, він випаровується, як тільки починає йтися про конкретну дитину з її бажаннями та проблемами. Це і є лакмусовим папірцем нереформованості української системи освіти. Бо головний виклик — це виклик індивідуалізації.
Саме це питання стало ключовим під час практичного семінару для кураторів академічних груп «20 каменів спотикання в освіті», який було проведено у рамках методичного тижня 10 січня 2024 року заступником директора з виховної роботи Оксаною Косяк, головою циклової комісії кураторів академічних груп Юлією Донченко та практичним психологом Алісою Веред.
Учасники заходу під час роботи у групах та обговорення проаналізували пріоритети радянської моделі виховання:
- колективістське виховання,
- репетиційна педагогіка,
- довільно-примусовий принцип організації заходів,
- орієнтація на кількість, що не переходить у якість,
- виховні бесіди (читання моралі) як основний метод «впливу»,
- відсутність позитивного емоційного балансу,
- домінування форми над змістом тощо, та дійшли висновку, що, на жаль, ще й сьогодні зустрічаються ці «камені спотикання», тому їх потрібно прибрати зі шляху української освіти.
Під час рефлексії присутні дійшли висновку, що зміни залежать від кожного з нас. Тому думайте інакше, йдіть своєю дорогою, вітайте різноманітність!
 |
 |
 |
 |
 |
 |
