І знову – березень… І знову линуть до нас думки геніального українського поета… Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Григоровича Шевченка, яка у своїй величі була, є і залишиться ні з чим не зрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.
Тарас Шевченко залишив нам неоціненні духовні надбання – твори і світлу добру пам’ять про себе. Він пробуджував любов до України, кликав сильних на подвиги, уселяв у слабких надію й віру. Т.Г. Шевченко – завжди сучасний, актуальний, щоразу звертаючись до його слів, нові покоління знаходять у них потрібне, цікаве, злободенне. Збагнути цей феномен – складне завдання. І розв’язати його можна, лише постійно повертаючись до рядків із творів Кобзаря.
Оригінально та самобутньо інтерпретували своє бачення, своє прочитання творів Великого Кобзаря здобувачі освіти освітньо-професійної програми Середня освіта (образотворче мистецтво) у роботах, що були представлені на виставці «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине», організованою викладачем мистецьких дисциплін Наталією Слуцькою. Кожен твір проголошує: велич Тараса Шевченка полягає в тому, що він через століття нагадує нам, що потрібно боротися за національну гідність та збереження незалежної української держави.
 |
 |
