«Її доля відзеркалювала всю героїку,
велич і трагізм цілого століття»
український дисидент К. Матвіюк
про Надію Суровцову
3 грудня студенти 13 ПО (ін, ф) групи (куратор Л. С. Черниш) були присутні на заході, присвяченому непересічній особистості: українській громадській діячці, дипломатці, історикині, публіцистці, перекладачці, яка написала у листі до П. Г. Тичини 1956 року: «Не того мені жаль, що я зазнала мало щастя, а того, що не змогла зробити своїй Батьківщині нічого, що змарнувала сили тільки на одне: витримати». Бібліотекар А. П. Ковтун розповіла присутнім про яскраву, талановиту, освічену й дуже недооцінену жінку — Надію Віталіївну Суровцову, яка стала жертвою радянського режиму за любов до України. Вона отримала 30 років ув’язнень, таборів, поселень, після смерті Сталіна була реабілітована і створила головну справу свого життя — мемуари про своє довге, насичене, трагічне життя.
Вперше стало можливим їх опублікувати лише після розвалу СРСР: в 1996 році вийшли «Спогади», а в 2001-му з’явилась перша книга «Листів». Другу книгу епістолярного архіву упорядниця Л. Падун-Лук’янова видати не встигла.
І ось нарешті у квітні цього року у видавництві «Комора» вийшло повне двотомне зібрання «Спогадів», яке увібрало усі рукописи, архівні матеріали, документи, що вдалося знайти. Ця культурна подія стала справжнім подарунком усім нам до 130-річного ювілею з дня народження цієї унікальної жінки, який ми будемо відзначати 18 березня наступного року.
Над «Спогадами» вона працювала ще в неволі і продовжувала творити на волі. Величезний труд дивом зберігся. Адже обшуки проводились і після реабілітації. Він охоплюють майже весь життєвий шлях авторки від дитинства до реабілітації. Сотні прізвищ, правдивих свідчень про бачене, пережите, передумане – все це робить книги неоціненним вкладом в історію України, в історію боротьби за її незалежність. Надзвичайний інтерес викликають її нариси про О. Вишню, О. Олеся, О. П. Тичину, Ю. Смолича, Г. Хоткевича, Л. Курбаса та інших митців, з якими Суровцова зустрічалася на життєвому шляху. Велику частину доробку становлять тексти періоду заслання. Талановиті психологічні мініатюри мають документальну основу, піднімають завісу над страшними Колимою, Магаданом...
Також присутні не змогли відмовитись від задоволення послухати уривок зі спогадів про дитинство у Києві. Студенти переконались у літературному таланті авторки: текст сприймається як художній твір.
 |
 |
 |
