19 березня на музично-поетичну годину «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», проведену бібліотекарем Тетяною Шелест, завітали здобувачі освіти 42 ПО(а) групи та викладачі Таїсія Лобко та Наталія Музиченко.
Учасники заходу зібралися, щоб вшанувати її величність ПОЕЗІЮ. Це свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення).
«Поезія, — говориться в рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини». Історію виникнення свята та традиції святкування розповіла бібліотекар Тетяна Шелест. Кажуть, що поезія — це голос істини, голос правди, який єднає серця. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство.
Майбутня поетеса Анна Крупко читала власну поезію «Твоє життя», що повела у світ щирих емоцій та глибоких думок. Справжня поезія — неповторна. В цьому нас переконали майбутні педагоги, які читали поезії Лесі Українки, Тараса Шевченка, Леоніда Глібова, Павла Тичини, Василя Симоненка, Ліни Костенко. Розповідь Наталії Музиченко про поетів-шестидесятників та Ліну Костенко допомогла повніше розкрити тему заходу.
Зараз у нашій країні не найкращі часи: ми знову боремося за своє право мирно жити на рідній землі, розмовляти своєю мовою, жити так, як хочеться нам, а не комусь, хто буде нам диктувати свою волю. Вірш Світлани Чабан «А на моїй землі іде війна» читав Артем Грабінський.
Поетичний захід в супроводі мелодії скрипки, ліричних мелодій весни, відео «Всесвітній день поезії», «Зворушливої пісні про маму», пісень у виконанні Михайла Хоми, Ольги Богомолець та Андрія Кравченка переконали нас, що поезія — це мистецтво, що вірує у правду і любов, радощі і страждання, зустрічі і розлуки, тому вона, поезія, живе й житиме, доки людське серце виповнюватимуть найтонші й найглибші почування. Вона житиме вічно!
 |
 |
 |
 |
